Знаєте, який запит на початку управлінських тренінгів найчастіше озвучують учасники? «Як змусити співробітника...» і далі варіанти: «виконати якісно щось...», «вчасно зробити це...», «взяти відповідальність за ось це...» тощо.

Мотивація та опір персоналу

А про що на тренінгах розгораються найспекотніші дискусії? Про питання, пов'язані з мотивацією та опором. Ще б пак, теми споріднені: чим більше мотивації, тим менше опору, і навпаки. І ось типові болі лінійних керівників, які спливають у таких дискусіях: «Ну як же я можу їх мотивувати, якщо у конкурентів ЗП вище?», «Я ж їм усілякі корисності впроваджую: то стандарти, то скрипти нові, щоб роботу полегшити – а вони впираються щосили, ніби я їх чимось важким гружу».

І власний мій управлінський досвід, і досвід багатьох колег підтверджує тренерську статистику: на роботу з опором команд та окремих співробітників у кожного керівника витрачається багато часу і сил. І це перетворює його роботу на постійний «біг із перешкодами», вимотуючи та забираючи ресурси.

Постановка нового завдання

Тому із задоволенням ділюся з вами ідеями, як знизити градус опору новим завданням. Як відомо, профілактика неприємностей краща, ніж зустріч із ними та їх наслідками. І ми розберемося, як провести презентацію нового завдання, щоб від початку знизити можливість опору. А після – бонус: розберемося, що робити, якщо опір все ж таки виник.

Отже, щоб сформулювати завдання, яке не викликає звичайного опору, потрібно розібратися, звідки цей опір береться. Найбільш типові причини – це:

  • незгоду з проблемою, для вирішення якої ми і ставимо завдання (ні, річ не в нас, це не наша проблема);
  • незгоду з рішенням (ні, треба не так, а якось інакше);
  • неочевидність того, що рішення зніме проблему (ні, це не спрацює);
  • бачення негативних наслідків рішення (ні, ми зараз напружимося, а зробимо лише гірше);
  • невіра у те, що в нас вийде (ні, це взагалі неможливо…).

І якщо ми з вами ці пункти сформулювали, давайте будемо по ходу презентації завдання відповідати на важливі для команди питання:

  • У чому полягає проблема і як вона пов'язана з нашою зоною відповідальності (тут важливо дати факти).
  • Яке рішення пропонуємо, тобто, що нам потрібно буде зробити (власне, це і є саме завдання, тут воно має бути конкретизоване).
  • Чому ми вважаємо, що це спрацює (пояснення, яким чином виконане завдання вплине на розв'язання ключової проблеми або її усуне).
  • Які наслідки ми прогнозуємо (що хорошого станеться, коли ми розв'язуємо проблему, виконавши завдання, а також що буде, якщо ми її не виконаємо).
  • Чому вважаємо, що в нас вийде (які у нас є ресурси, який командний досвід дозволить нам впоратися із завданням).
  • Що конкретно МИ з цього будемо мати (цього пункту вашого спічу хлопці та дівчата чекають особливо. І тут не обов'язково про гроші. Подумайте, що зміниться, які можливості з'являться, що ми зможемо збільшити або зберегти і т. д.).

Цей список я рекомендую використовувати як чек-лист для підготовки до зустрічі, на якій ви озвучуватимете нове завдання вашій команді. Проведіть презентацію за такою схемою і нехай ваша зустріч буде у форматі діалогу. Вітайте активність колег, дізнайтеся, що їх бентежить та обурює, обговорюйте це, перекладайте їх заперечення у питання.

Саме такий діалог і дасть можливість співробітникам отримати повну картину нового завдання, зрозуміти, що від них потрібно, як це зробити, а головне – НАВІЩО це потрібно.

У такий спосіб ви забезпечите профілактику виникнення опору. Безперечно, проведення такої зустрічі займе і у вас, і у команди більше часу. Але ви заощадите і час, і сили, і ресурси на наступних етапах роботи. Адже опору буде в рази менше, кількість помилок відчутно знизиться, а отже й витрачатися на їхнє виправлення не доведеться.

Від редакції. Автор статті Тетяна Ємельянова веде курс «Директор з интернет-маркетингу». Після лекцій Тетяни ви досягнете максимум результату від своєї команди, а також зможете ефективно зібрати команду на віддаленні і якісно з нею працювати.

Робота з опором

А тепер бонус: спосіб роботи з опором, який найбільше дратує керівника та виражається у формі «Ні, це взагалі неможливо».

За моїми спостереженнями, таке заперечення виникає при знайомстві команди з новими завданнями чи підвищеними вимогами. Тобто, коли від нас потрібно зробити те, чого ми раніше не робили. А якщо не робили, значить досвіду такого немає, як робити – поки не ясно, і перша природна реакція – «НЕМОЖЛИВО»! Це відчуття глухого кута, і завдання керівника – вивести з нього своїх людей.

Яким чином? Пропоную алгоритм, який допомагає мені та моїм клієнтам у таких випадках:

  1. У відповідь на заперечення «Ти збожеволів, це ж неможливо!» варто уточнити: «Тобто ми поки що не знаємо як, правильно?». Це переключить увагу співробітників і витягне їх зі ступору.
  2. Залучити хлопців та дівчат до обговорення питання «А як нам дізнатися, як це зробити?»
  3. Разом зібрати ідеї про джерела потрібної інформації, досвідчених людей, які можуть дати пораду, корисні відео, статті тощо.
  4. Розподілити, хто яку інформацію про можливі способи дій збере та обробить. Домовитись, хто про що розповість на наступній зустрічі, і вирішити, коли ми її проведемо.
  5. А далі хлопці та дівчата почнуть самі генерувати ідеї. І це будуть ідеї не про те, чому не треба робити, а про те, що і як ми спробуємо зробити.
    І тепер ми переходимо до планування дій щодо реалізації нового завдання, з урахуванням пропозицій та ідей наших співробітників.

Проходячи з вами за цим алгоритмом, команда почувається не жертвою, а співавтором. І це безпосередньо формує їхню мотивацію щодо нового завдання, адже реалізувати ідею, в яку ми вклалися, куди цікавіше, ніж чужу ідею ))).